от знаєтє, у мєня просто кампутір стоіт біля окна, і одно мене спровокувальо на цю артіклю.
якогото біса в усєх прохожих якєсь трєвожно-ліричне настроєніє под дощ... у мєня зачастую тоже. но я пойняв, што ето непоруминскі! нєкоторі хомо людянуси тіпо навпаки - любят дощ, на самом жиж дєлє їм просто нравітса висмаркувати ностальжі і відчувать дрожаніє слєзи на глазах под тєму із к/ф "Тєлозберігач" або просто бридкую кацапську попсу.
саме страшне, шо всє ми, в какой-то мєрє подвєржени етой страдальческой дурості.
но на самом дєлі, дождік - се пітіє для пріроди, і ванна для сьорфейсу, так якого ж пріродниє істоти будут кіснуть і с зільонимі ліцамі сєтовать на хмароньки. всьо зашибісь. разумєєтся, шо када ти, або даже я, принємаю дуф, або фанну, я прєдпочітаю митса одін (хотя впрочім вакансії існують), або ж прівичка такая - точно так і прірода, вона нас залищяє покишо окремо, шоби саскучітись і пріхорошитись.
такшо геть і ганьба унилой діарєє в наших соулах, оставім же ето для ... Читать дальше »