Я знаю, шо прокинусь серед ночі,
сидітиму на ліжку без думок

Читатимеш її в нічній сорочці
І бачимеш навколо лише сон

Я загинатиму по пальцю на годину
І слухатиму дихання своє

І лагідно торкнувши тую тишу
Бринчиш собою в захваті її..

До ранку кілометри, кілограми,
шо звуками живуть у голові

Тобі пасує тиша і парфуми
Розкутість ноти ля і ноти мі

Це було з кожним, хто такий.
і все це змісту тоді повне

Коли ти точно знаєш не один
Тієї ночі розбираєш зорьки

Зупинишся і не збагнеш,
Чи маєш/будеш спати далі

Динаміку життя ти не знайдеш
Якщо кохання будеш відкидати

Стыдимся простоты
И в ней находим элегантность
Боимся пустоты
И любим тишину
Страдать не против
Но так странно
И ищем цель
К примеру - фокус на лету
Мы думаем, считаем, полагаем
Мы верим, потому не врем
Надеемся и сочиняем
И лучше быть не одному – вдвоем
А каждый вечер ожидаем приключений
Спокойствия, а может
мы боимся страшных снов
Бывает - за собою увлекаем
Не думая о том, что мы похожи на воров
И чувства радости, обиды, изумлений
Эгоцентричности вдвоем
Тревоги, нежности, везенья

Все это просто - просто мы живем!