слушайтє уважно ібо тут є руминія.
голоса прічудлівих містічєскіх звірушок, трі румина, два соплівих носа, одно(но вісьма прічудлівой хворми) больотце, жодної мислі про слєдуючій шах. ето усе под звєздемі, пахне дивинамі(нюхать треба як собачка).
ішлі оні долголі коротколі, тропамі да безтропамі, навідаліся страстєй мірскіх, нєвєдомих, да і пуще того теж відалі. а путь нєвєдомой длінни, такшо і мети нікакой окрім самої путі не знайшлося.
тож прямувалі вони сєбє та і пісень співали, восхіщалісь і удівлялісь(назовём ето так). і вот на іх путі темне пространство, а поміж трав водичка. трі румина в чотирі ногі да в одном мєстє перешлі се явище. і пішли далі. а там вночі да попід лєсом чєрьомуха пріворотная-носопрочіщающа росла. і подихалі вони запахом весняним, да відчулі шо вітер весняний сховався у пелюсточічках. отож набравшись нєвєдомой прітаївшийся сіли пішли дальше.
а дальше совсєм сложно. лєс дрімучий і дрємлющій, ні одной птахи не сполохавший. даже дуб тисячолєтній роз ... Читать дальше »