от іногда єдєш в траліку - смотріш - девучка красівая заходіт, ну думаєш нада мєсто уступіть, как положено... встайош - і начінается. со всєх сторон рєзко підбігають люді, незрозумілого настрою, товчуть тебе, шось бубнят єщо. потом заходіт бабушка, шо везе у кошику котят, а вони там ссуть і верещать. верещать бо воняє воно... скажем химерненько так. і вона їх ставить біля тебе. виявляється шо та дурна дівка пішла ловити таксі трохи далі від зупинки(ти це замєчаєш передавая деньгі воділє і талончікі назад - кондуктора німа, тому це твій прямий обов'язок). і торохтиш собі куди там треба, філософствуєш про жестоке життя і намагаєся випердіти новий рядок для віршика(воно заспокоює). і думаєш, лузєр-нє лузєр... румин його розбере, зато поучітєльно.