і роділ Вєпрь вєпрья, і побіг вєпрь округ зємлі, сів водичкі посьорбати. і послав на ту зємлю, дє он сів, Всевишній путніх, непутьових і ващє распутніх. і вогрузіл їх у гєєну дабе оні нашлі в сєбє сіли противодіять їй. а гєєна виявилась з вампірамі, которі кров бачать очєнь рєдко, тому так бєшино сталі пріпадать. і пили оні скіке хотєлі, бо їх кількість пощітати смертному - невідома річ.
і від етой нєчісті стали навкругі ставати відєнія, одне іншово нєобичнішей. кліщі-вєгітаріанци, прівідєніє посьолку яблучнова... і багато, чєво обіасніть нізя. дальше восстал пєрєд німі нєвідімий вєпрь, і тіко шажкамі своїмі - но всьо же провьол іх чєрєз людиноїдні болота, і вивєл їх із вампірячєво ада. а там проходив на костилє з підалямі мімо путній, вєсь якось загублений у головє своєй, у земних заботах растєряний, урбановськім умом своїм уніжений. усмєхнулісь ідущіє горько, ібо ето було понятніше слів, і стала та посмєшка тому чєловєку за імя.
пішли оні дальше, і був зов морсьої корови. а на ... Читать дальше »