Main » 2008»Май»14 » із вампірячєво ада в тіхноТРОНий рай (расшифровка тібєтской гліняной таблічкі)
із вампірячєво ада в тіхноТРОНий рай (расшифровка тібєтской гліняной таблічкі)
0:08 AM
і роділ Вєпрь вєпрья, і побіг вєпрь округ зємлі, сів водичкі посьорбати. і послав на ту зємлю, дє он сів, Всевишній путніх, непутьових і ващє распутніх. і вогрузіл їх у гєєну дабе оні нашлі в сєбє сіли противодіять їй. а гєєна виявилась з вампірамі, которі кров бачать очєнь рєдко, тому так бєшино сталі пріпадать. і пили оні скіке хотєлі, бо їх кількість пощітати смертному - невідома річ. і від етой нєчісті стали навкругі ставати відєнія, одне іншово нєобичнішей. кліщі-вєгітаріанци, прівідєніє посьолку яблучнова... і багато, чєво обіасніть нізя. дальше восстал пєрєд німі нєвідімий вєпрь, і тіко шажкамі своїмі - но всьо же провьол іх чєрєз людиноїдні болота, і вивєл їх із вампірячєво ада. а там проходив на костилє з підалямі мімо путній, вєсь якось загублений у головє своєй, у земних заботах растєряний, урбановськім умом своїм уніжений. усмєхнулісь ідущіє горько, ібо ето було понятніше слів, і стала та посмєшка тому чєловєку за імя. пішли оні дальше, і був зов морсьої корови. а на зємлі причаїлась тварюка сільная да страшна. і рот їо бил подільон на багато частєй, і руки рослі тамже. і восстала тварь на чєловєка, і ушол чєловєк, думая хто каво помілував. а мислі про мілування раптом пірігорнулі всьо ногамі навиворот і отако іщо. і открився їм тіхноТРОНий рай. ето мєсто і мале, но і всєм в ньому хвата мєста. а пріпасов там - скіко не бері, залишится. і вскіпєла кров послє вампіров даби очістітса, і стала слаже меду устам врятованих. і ліца їх ізмєніліся, сталі белі-белі, начє сам свєт шо його око чєрєз боль тіко бачить. воссіялі да рєшилі нє возгордітса, а трудітса шоб сохраніть себе саміх. і гліна оказалась в їх руках, і рємєсло стало горєть в руках і в огні шо посеред раю, все палало і мислі умні приходили до них самі, як гості непрошені. і так могло тривать долго-долго, но рєшилі те, хто там був, шо їм і малого досить. бо нєкоторим і достатньо нє досить, а ето відьот к погібєлі. і взялі оні в серця свої шо моглі і пішли собі шоб ніч їх раптом не застала. і вєпрь затоптав їх сліди, такшо нікому нє вєдать путі к тіхноТРОНому раю. ібо ніхто не зна, чи мєсто ето, чи люді, чи то наснилося луні над домамі города...
якшо говорить по нармальному без пантов всяких олених - хлопци всралысь в лиси, а всравшись намазались якось гыдотой писля которой прищи на языках чесаться почалы
....а выаще какаята идилия была, и все здорово опписано
