Піду босоніж аж до сходу сонця,
Дарма що вкриють слід криваві роси.
Лютує заметіль в гірчичних косах,
Та ще надія жевріє на донці
Життя, що геть розтрачено на досвід.

Піду босоніж - хай земля здригнеться,
Моєї люті так і не пізнавши.
Твого гіркого хмелю скуштувавши,
Не встояла душа моя фортеця -
Вкриваю пам`ять квітами-канзаши.

Піду босоніж... Грудень на порозі:
Всипає шлях знеціненним камінням.
Кому свічки, кому тепло каміну,
Мені ж - аби не сталося в дорозі
Лихого вітру в неприкриту спину...

(09.11.2012)