Піду босоніж аж до сходу сонця, Дарма що вкриють слід криваві роси. Лютує заметіль в гірчичних косах, Та ще надія жевріє на донці Життя, що геть розтрачено на досвід.
Піду босоніж - хай земля здригнеться, Моєї люті так і не пізнавши. Твого гіркого хмелю скуштувавши, Не встояла душа моя фортеця - Вкриваю пам`ять квітами-канзаши.
Піду босоніж... Грудень на порозі: Всипає шлях знеціненним камінням. Кому свічки, кому тепло каміну, Мені ж - аби не сталося в дорозі Лихого вітру в неприкриту спину...
