Розкраду тебе на посмішки й обійми,
Роздарую всьому світу твої вірші.
І в тобою недописаній картині
Розрізню об'єм римованої тиші.

Розкладу дитячі мрії по кишенях,
Розпланую перший крок у неминуче.
І в тобою не відстріляних мішенях
Роздивлюсь уламки спогадів болючих.

Розділю твої тривоги навпіл. Годі!
Розжену не дощ і хмари - тільки пам'ять.
І в тобою вже підписаній угоді
Розпишуся замість того, хто злукавить.

(12.10.2012)

Сріблясті тенета тримають налякану душу,
Вогонь золотий крає тіло, винищує болі.
Дощем кришталевим змиваються плями недолі,
Та вітру прозорого ще дочекатися мушу.

Все спалене й вимите з тіла він швидко розвіє,
Надійно звільняючи пам'ять від гніву й тревоги,
Лишаючи сонячні, благословенні дороги,
В яких ожива невичерпна безкрая надія.

I знову поверне душа до землi i до тiла,
I знов з насолодою питиме спрагу небесну.
I скаже хтось поруч здивовано: "Тiло воскресло..." -
Не вiрячи в те, що додому душа прилетiла.

(28.06.2012)

Полювала на веселку яром, вмитим сонячним дощем.
Розкрадала невеличкі зоряні скарбниці поміж хмар.
Видивлялася в тумані слід життя, зруйнованого вщент.

Вполювала, розікрала...
Сліду не знайти й у світлі фар!

(03.07.2012)

Піднявши високо голову,
На шию вдерлася молодість.
Очей блакить засяяла знову,
Вітер грає рудим волоссям.

У час народження дня останнього
Тіло не гріють рожеві промені.
Знайти б хоч змазаний контур крайнього,
Мовчання залишити на білому комiрі.

У дзеркалі - сумніви... Схоже на мене!
Заношена маска падає долу...
Згубивши нарешті чужі документи,
Від болю тікаю - та знову по колу!

Шахи, мати, із крапом думки -
Відвертість найближчого ворога
Навпаки...
На диво знайома дорога!

Світанок вертає життя,
Розливає у келихи трави,
Розчиняє самотність у барвах...
І я... це знову... лиш я...

(31.08.2012)