здроров Саїд. я назвав ету новость імєнно так, бо вважаю, шо поєздка імєла саме такій характєр. і так, як найн-хто це іще прочита, я адрєсую увєсь текст тябє, тобто сябє, але уже як читатєлю. потому всьо чотко. надо біло провєдать дружбана, якой снова єдіт в пєндостан. нас було двоє, які мчалі в поїзді. снамі єхалі якіто нєхвари-патлачі с мілліардом гітар і контрабасом (хілий закос пад Стєпана Міхєєвіча Губєцкого). но оні к нєщастю булі в іншому вагоні, потому ми їм об цьом нє сказалі. ми ігралі в пінг-понг пилінкой і співалі народні пісні. в Гаркові булі на якось рєпєтіциї якось групи, но нам чось не дюжи сподобалось. потом ми жралі боршь, шо спадобалось нам набагато больше, да і пользи от нєго нємєряно. попілі трохі пхіва, скурілі віноградну пєндосськую сігару, яку чувак бірьог вничкє непонятно нашо. патом ганялі на тачкє і чуть не задавілі к чєртям собачім бабулю (стара карга хотєла совєршить суїцід, щє і нас подставіть - но нєтудтобіла! тормозні колядкі самурайскага покроя тіпа хонда сорвалі бабкін план). а патом на вакгзаль і дадомцю. вобщім міссію виполнілі, все такє.
із інтєрєсних обривков подорожі: - забризганий кравякай тамбур, і мужик (з яково тече кравяка), спокойно курящій папіросочку. - аппорат для нарізанія хлєба (єсть і таке!!!) жужжащє гамно, рєжє хліб мєдлєнно. - таблічка со стрєлочкой "В тьоплиє края" (тіпер я знаю шо вони існуют). - чєловєк, який тіки просинається - одразу корме рибок (токо потом позіха, продира очі і робе всє остальні ранкові жахи). - поїзд назад, біганіна чєрєз 5 вагонів тудой-сюдой в рєжимі авантюріста. паніка срєді проводників. - факт: в одном вагонє - одін пакєтік з мівіной (стандарт. укрзалізниці), і інші ужасні сєкрєти та сікрєтні ужаси, но про які уже лєнь тобі писати.
п.с. Бразіліч, залиште камєнт... по старой дружбі, га?
брат румын шо сказать якшо ты гениус....- шучу 
