десь має бути потайник -
довічний, незмірно глибокий,
куди йде помилковий трафік,
де прокидаються спалені фотки.
там хтось живий, а ми мертві -
як наче й не було ніколи.
не написані, чи просто не стерті
нічиїх віршів протоколи.
світи наче скріплені степлером,
до себе торкнутись незмога.
і космосів шви пишуть срібним пером
флюорографію Бога.