десь має бути потайник - довічний, незмірно глибокий, куди йде помилковий трафік, де прокидаються спалені фотки. там хтось живий, а ми мертві - як наче й не було ніколи. не написані, чи просто не стерті нічиїх віршів протоколи. світи наче скріплені степлером, до себе торкнутись незмога. і космосів шви пишуть срібним пером флюорографію Бога.
|