Моя Немезидо.

Я пам'ятаю твої думки,
А Ти наперед знаєш мої.
Ти чула гомін наших міст,
Ще задовго до того як народилися ми.

Я кохаю тебе любов'ю сліпою,
Що веде до смерті.
Ти моє покарання,
Ти біль у серці,
Ти жага до помсти

Самому собі.

Та я готовий іти за тобою,
Хоч Ти і так весь час переслідуєш мене.

Бо ти старих кладовищ спокій,
Ти вранішній біль у грудях,
Ти нав'язлива думка,
Ти розлючена жінка.

Ти забута дорога в минуле

До Себе самого.