Вій - нєобичайне творєніє народной фантазіі, савсєм нє такий як іво
уявляют поклоннікі Гогаля. той бул вєлікій раскащік і частєнько грішил
гіпєрболай. вєкі у Вія булі намані, і он їх нє підкрашував даже - нашлі
гамадріла. Вій бул знатний музіканд, названий Віям - бо шось вічно
ваяв. і бальшимє булі його вухі. "Падимітя менє вухі!!"- крічав
абєссілєний Вій, питаяся наваять очірідной шидевр. втім вухі падималі
нєвсігда. толі от заздрості, толі от дурасті. іщє і сміяліся, звалі
шопотом - Ух! шопотом, тогошо єсі Вій услише, то замасла вухамі
досмірті, вани ж тяжолі - хона.
бувала вийде Вій у двор, дє настяно мєснимі кашакамі, і разкінє вухі по
обидвє сторани - спутнікі слише, кузнєчіка на бахамасі от свірчка
отлічає. набірьотса вражень і бігом - у хату, воять. і як вояє, як вояє
- аж падмикі і падвушкі патєют. до сіл послєдніх і послє ніх пижитса
хлопєц, стараітса. даже он вєна на лобє вилєзла. і кода он нарешті
совєршил задумане, ажиотажа нєбуло.
вуха у всіх зовсєм інакшиє, чюют шось ващє ніто. хєбаша трамвай можут
пачуть, чи пак якісь дрель у сасєдів. вопщім апічалілся Вій, даже мона
сказать махапісьнув трохє. і запльов вухі у касічку (всякіє там ямайци
як узналі - сразу капірувать, тоже мені фанати нашліся - лєпше б
подмаглі, або нє галдєлі уто тама, воно ж чуть). ходив, ходив, даже
бульбашу з носа видув.
а вона гепнула і вухі разматаліся. і сталі чуть ващє чотка.
і Вій рішив сново ваять. усівся на тубурєт, взял у граблі бандуру і
паніслася. назбирав-нашкрябал пасусєкам, придбал даже коїшо для ентава
дєла і засів. ну як - засів, работа канєша у няво била, аднімі ушамі
далєко нє підеш. тут ногі нада, і всьо інше - а всіму іншаму нада
работать, шоб тоже чуствавать себе нєобдільонним. вопщім всьо йшло у
Вія збалансірувана. і вухі сталі кріпчать, самі уже діржаліся, даже
протів вєтра он ходив - токо бурульки намерзают, а так - нічо.
так і прадалжалася йяво жизь, а там шо палучілося - то уже якось подивимся усі вмєсті, як Вій поставе хвєнільний тичіка.
отакая от расказня.
