чєтвєро отважних (ілі ж просто буднічно отчяяних) руминскіх ісслєдоватілєй вирушили за город, куда іде тіко один забичєний тралік. хотя, нєможу не одмітить, тралік ходе почті по розкладу. отож було у любітєлєй острих ощущєній і запахов з собой пхіво, пхепсі і жхивчик. це шоб розширіть спєктр впічатлєній. но як оказалося - це було даже нєобовіазковим.
сначала, наче барієр у потойбічя - була пєрєд німя дорога. тіко шла она попєрєк їх руху і була вся з яковото гамна, замаскованово под висохшу грязюку. но ісслєдоватєлі тєхнічно прошлі це прєпятствіє, лиш слєганца попачкавши накопитнікі.
дальше настала зима. люта-прелюта. і осозналі вони, шо колдовство тово края нєчістово занєсло їх на полюс. якой самий - опрєдєліть не вдалося (молдаван йо зна - біле всьо кругом...), і нашлі оні тамо покінуту апаратуру для довбання і уродованія землі. люді напевно усє замьорзлі і їх ззіли медведі, або они втекли(люді) бо осозналі такий поворот собитій.
опщєм румини трохи подурачіліся, попіжоніліся, ... Читать дальше »