[ New messages · Members · Forum rules · Search · RSS ]
  • Страница 1 из 1
  • 1
подвєгі Румикла
SaidДата: Суббота, 2008-05-17, 1:41 AM | Сообщение # 1
Майор
Группа: Проверенные
Сообщений: 54
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
сіє єсть сказаніце об Румиклє, якой он тіко ні є

---------------------------------------------
рождєніє Румикла

в той зімлє, шо вона ніхт має назву, жило бесчісліна кількість самок чілавєка. і в різноє времіа у ніх во чрєвє зароділось койшо особінне. і був той пріплод рассєян по бізимяной зємлє, там і пророс. і соїдинілось воно усьо воїдіну. різні люді є на світі, хто це пойняв - назвав оте Румиклом, а хто нє - мовчки помєр од махапісной ліхорадкі.
і проізростал Румикл, становілся сільніше і мудрєй. много на его жопе біло і прутов сломанно, і много було їго макітрой стєн прошибліно. но прішло времіа, або ставать якімто Нерумиклом, або совєршать подвігі. тіко так лєжала далі дорога.
з етово собсна всьо і почалося...

---------------------------------------------
пєрвий подвіг Румикла

був дєнь самий шо ні є простой. шов Румикл у носі калупався, насвістивал мотівчік і дивився по сторонах - щастіє шукал. і шото хтонашо, но щастя в тот день он так і не обнаружил (сдєлав певні виводи і запісі в бляхнот). і лєжала жар-птаха на жертвєнних ступєнях, відімо какії язичніки нєвєрні рішили данну птаху умєртвіть. но дєлісь кудато і слід їх простив. недалєко було болото чортове - тьомне і лячне - може там оні і сгубіліся разом із душамі своїма пачканимя. взяв Румикл жар-птаху та і випустіл в чісто нєбо. і стало світло навкругі, бо обєрнулася она в шар горящій, імєнуємий нині Сонце, і стала свєтіть в благодарность доблісному Румиклу. а он собі пошол колупатса в носі дальше. і около болота окаянново нєчістово, сідєлі два чумака та й горько плакалі. а посрєді болота, в сєрє да в гавнє плавала їх пляшка з молоком. і сунутись було тудой лячно, бо смєртію дихало то болото і проказамі всякімі. прітом іщо шо і слухі о чудоюдє в тє врємєна сталі поширюватись. а пити ім хотєлось ужасно, но вкруг болота нічєво сьїсново німа, тим пачє пітнова. тож плакалі оні о молокє, і слєзамі напитися німоглі. тогда взял Румикл копіо і спробувал витягнуть бутиль, но засосало зле болото копіо. кінул он взглядом навкругі - нічо больше німа. нє кідати ж тудой чумаков - пропадуть. і снял він рубаху з сєбя свою простую диряву, да шаравари снял пропукані. перехрестівся і шубовснул. і потянулася уся нєчість і гідота з усєх крайов етоі бездни гавна к плоті-крові руминской, но грьоб Румикл так, шо хвилямі усєх разгоняв. ніхто німог пріблізітись. і схватіл он бутиль, да кінул чумакам. а ті нє сталі дожидатса, шоб поки он вилізе, а давай її на радостях крутіть. і стрілнула брокла, і пирскнуло молоко увєрх. трошкі, правда і чумакам попало, но основне пролілося на уже тімнєюче нєбо, так як жар-птаха влягалася вже спаткі. і стало молоко Чумацькім Шляхам називатся в народі. чумацькім - бо чумакі се натворілі, а шляхам - бо од бізнадьогі пошлі оні потом вдоль розлітого молока, даби найті хоть капєльку іщо, а нашлі морє і соль в ньом - а далі уже всьо ізвєсно. ітак виплив Румикл із пучіни змєїной-бєсовской цілий-цільоханькой, нєповріждьоний. посвєтіл голой жопой навкругі, одєлся і пошол собі дальше. в носу послі таково калупатса було нєгігіїнічно, посіму он просто продовжил насвістивати мотівчік.
отак і трапився пєрвий подвіг Румикла.


читайЯкхоче

Сообщение отредактировал Said - Суббота, 2008-05-17, 1:46 AM
 
ЙуДата: Суббота, 2008-05-17, 10:55 AM | Сообщение # 2
Майор
Группа: Администраторы
Сообщений: 10
Награды: 0
Репутация: 1
Статус: Offline
Разнеслась уже везде весть о славных подвигах Румикла, и смердный люд пододвинулся поближе к сказителю и жарко зашептал ему в ухо: продолжай!!

ЖЫ, ШЫ пышы с буквой Ы.
 
SaidДата: Воскресенье, 2009-06-07, 7:10 AM | Сообщение # 3
Майор
Группа: Проверенные
Сообщений: 54
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
фторой подвіг Румикла

у дівном краї, да в чудних зємлях жил да бил цигнаскій барон. і жив тот барон пріпіваючи, всьо шо хотів - мог сє пазволіть. і рєшил он животне яке пріобрєсті, шоб страху на людів і на чорта самого напустіть. і прівєзлі йому толі з Пєрсіі, толі з Ананасіі - огнінново мустанга, сіли яково хвате шоб всю зємлю-траву витоптать на світі. і дал барон імя мустангу - Росінант. посаділ на ціпок чугунний-прєчугунний, тяжолий-притяжолий. і стоял Росінант травку щіпал, да злості набірался на людєй за алчность, егоїзм і жажду павипєндріватса.
а в тєх краях прогулівался Румикл, папіросочку пересувал з одного края роту в інший, на дівок задивлялса да і у нєбіса поглядував. і вот пєрєд Румиклом восстал во всій мощі Росінант, злостію своєю вирвавши ціпок із мєста куда той був прібіт. і тєліпав грозно мустанг башкой, шипєл, фиркав, кидався какашкамі - наступав. а ціпок чугунний-пречугунний, тяжолй-претяжолий йєво хоть трохі здєржував, бо теліпався позаду. і очі єво були як огонь пекельний, і гріва развівалася як полуміа. почуяв Румикл запах смєртушкі із своїх шароваров да і папіросочку виронив. а мустанг всьо наближався. тада у Румикла промайнула одна цікава мисль, і он пошол навстрєчу тому Росінанту. і тіко ужо огнєний мустанг хотєл покончіть з Румиклом, як тот взяв да і поглаліл їво по башке, да по грівє огніной да нєчосаной. і став Росінант удівльонний, глаза вилупівши. і Румикл стояв тако само очі вилупівши. і дивилися оні друг на друга, а Румикл ще і гладіл башку мустангу.
через якєто врємя достал Румкл із узілка своєго скудного горбушку хлєба руминского і протянул мустангу. Росінант всосал як гіганскій пилєсос ентот продукт і дальше стояв як вкопаний. аж зненацько і молвіт чєловєчіскім голосом:
- чув, мужик... а тя як звать-то?
- та Румиклом клічуть сказочнікі всякі. а... вас як, пане вєлічать?
- Росінантом мєня вєлічать. я взагаліто нємєсний, і мені цей вьорк-енд-тревел ніхвіга не падобався, так я і... того... - мустанг всхліпнул - ...одічал совсєм.
- ну-ну, нє плакай Русік, всьо буде шовбепевбе.
- абіщаєш?
- разумєїтса, - отвєтіл Румикл, - я он якой байстрюк, а жизь в мянє начє і непогана. тим пачє в тябє буде.
- ухтишкі. ну тада прощай, Румикл, кадато іщо свідімся. як надо будєт кудой доскакать - свісні на всі чотири сторони, я і появлюся.
і разошлісь оні по разні сторони, шобе іщо кадато встрітиться. і було в них на душі одинаково хорошо.
так Румикл фторой свой подвіг совєршил.

Добавлено (2009-06-07, 7:07 Am)
---------------------------------------------

Добавлено (2009-06-07, 7:10 Am)
---------------------------------------------
трєтій подвіг Румикла

як і полагаітса Румикл ето гєрой(по данним развєткі-в-ліце-тьоткі-Свєткі - послєдній). потому кода хтось дума, шо он уже вмер - Румикл напоміна о сібє. саме главне - шо нєспіцальна. вопщім чіго тут мьод піть, треба історію вєдать. діло було так:
був спокойний вєчір, Румикл блукав рамантічними уліцами родного міста Суми, штат Україна, Руминія. його подорожавші папіроси, робота і хфілясовска задача чотирьохрука не давалі йому покоя. ішобе тут уважаємі нічо не перепуталі - уяснім одразу: Румикл вовсі не мислітєль. он кріатівщік. мислітєлі, хфілосяви і всякіє там будди - оні уже потом обсуждают і б'ютса обіссяними ганчірками, на теми шо їх кріатівіить гірой. і ось он опять рішив шось видумать, а воно нє получалось.
тоді чує Румикл голос людской начє:
- памагіті!!!!
гірой побіжав на голос. і баче... така картіна. лежить баба дірівяна і оре. шо з ней - ніпаняна. і вся якась кругла... дивина та й хана.
- ти хто?- пита її Румикл.
- я Матрьошка. токо п'яна Матрьошка, памагі мені Румикл!!!
- та як жиж тябі памочь? шотаке?
- я сама нє мєсна, із кацапщіни я. у мене шото всередині, а іще я п'яна.
- тьфу ти, які діла. і шо мені робить?
- хтонашо, крутіт мене у всі сторони. а я ору, бо дурная і мені страшно.
окінул їйо поглядом самурайскім Румикл, поглядом хладнокровним - баче в неї на пузі лінія шобе одкрить її. і всьо поняв Румикл. а Марьошка не поняла, бо п'яна була. і баче Румикл, шо і правда круте її якась сіла, одкрить хоче. ухватив Матрьошку Румикл і давай тримать. а сіла-то нє як в дірівяшкі, а посерйьозніше. аж упрів Румикл, а Матрьошка верещіть і питається крутітся.
- дура, ти, куда вириваїся!
- атпусті мене, я п'яна і ващє дурна, бо дірівяна баба я!!!
поняв гірой, шо патякать з ней бєсполєзно, і давай заклінанія проізносіть. прізивать сілу потусторонню. а сам трима Матрьошку - не пускає.
- мавчи, баба, ти ж Матрьошка - і всередині у тебе тожи Матрьошка. така ж дірівяна. будіш крутітса - іщє зламаїш.
- ніправда,- кричала Матрьошка,- так нібува.
- цить!
- атпусті мене!!
но Румикл нє пускав. тода сіла, шо крутила її - успокоїлась. Матрьошка мовчки лежала на клумбі - відімо размишляла.
тут ночь озарілась свєтом, появився екіпаж ангельскій. як положено - всі в бєлом, на екіпажу - хрестік.
- дє Матрьошка?
- ось,- каже Румикл,- чо ви так довго, іще ангілі...
- ну, по традіциї ми в останню мить всіда...
- паняна. забирайте, поки сіла її покинула. но она п'яна, і тут іще тухлі з нею, правда нашо Матрьошкі тухлі... забирайте общім.
і скриліся ангіли вначі. іщєз свєт і Румикл достал папіросу валшебну, шо дядька Чірнамор-Уріцкій для гіроїв робе, і пішов собі далі. і крутілась у нього в башкі Матрьошка... п'яна Матрьошка. і понімав он, шо це тобі не хфілясовія, де сів і размишляй. а туто всьо набагато сложніше. дєріво, яво порода, профілактіка трєщін, нужне обращєніє...
так Румикл третій свій подвіг совіршив.


читайЯкхоче

Сообщение отредактировал Said - Воскресенье, 2009-06-07, 7:10 AM
 
  • Страница 1 из 1
  • 1
Поиск: