твоє allo як натяк п’яне зайти за дозволену грань посеред ночі жовтень в’яне минулим аркушем переживань знаєш сходи спогадів знову ведуть до неминучої втрати зустріну тебе як знайому і кожен буде повільно вмирати дощ як пристрасть наростала злива у ліжку інша чекає задоволення я вражений шо подзвонила залишмось гранню не дозволеною…
