Ямагуті сідєл на лавочкє в позі лотоса. Із пазухі кімана он дістав пачку біломора, откуда ізвльок папіросу і установив ї у куток рота. Тиша парковой зони була непрівзойдьонна, ідєальна. Ямагуті впітивал їйо спокойно і увєріно, кабута це був сам дзен. Світало, сквозь синюватий дим табаку блищали очі самурая - точно лєзвіє катани - отражалі рожеве сонце у голубому небі. Яблоні витянулі рукі і наклоніліся - точно практікувалі ушу. Лужайка назбирала за ніч росу і кузнєчіков-самурайчіков. Ямагуті методично і нєспєша робив орігамі і складав лелек рядом на лавку. Почулися далекі шаркающі крокі - це Кобаясі йде на утрєнню прогулку - распорядок дня. І правда, когда крокі приблізіліся, стало видно шо ето імєнно он - сутулий, рукі за спіной, торчащіє кудипопало рєдкіє волоси і хітрий погляд. Ямагуті уважительно ківнул, Кобаясі тоже, при етом он нємного прикашлянув. Утро било прєкрасне, сєводня много мудрості в воздуху, отбе уловіть побольше, - но ета мисль іспарілась, как токо показалась фігура у світлому халаті, крокующа по росє через лужайку. За поясом у чєловєка був нож танто і світкі пєргамєнту. Он подошол і протянув стакан з водою і бумажку, в якій було завернуто пілюлю. - Петро Миколаєвіч, ваше лєкарство. Успокоїтельне. Ямагуті не нравилось, коли його називали Петром Миколаєвічем, он продолжая смотреть на облака спокойно випив пілюлю і в стаканчік с шипєнієм опустіл окурок біломора. - Вот і молодец, сєводня в полпєрвого групповоє занятіє с доктором Бровєрманом. А-а-а, злодєй Бровєрман, - подумав Ямагуті. Сєводня я йо проведу, плут він такий. Думає, шо бачє по глазах і чує по словах бєзумцев. Старій жид, сєводня шугіндо, дзен і птіца гамаюн співають мені ободрітєльний гімн. Я єво уже слишу. Сіводня я стану главврачом, сьогуном! Сіводня оні всє подпішут мнє справку, шо я хздоров, закриют мою історію якоби-болєзні і сожгут ї у пламєні своєво стида! Я здоров, і всіда був здоров, ніякі прібори і аналізи не поймут етово нікада. І я буду здоров, даже єслі вєсь мір мені скаже, шо ето нє так. Дао, сіводня Ямагуті тебе надкусіл (SAID)... Яаков проснулся когда за окном было еще темно. Сад молчал, едва слышно покачивая ветвями яблонь. Холодный пот, выступивший на лбу подтверждал, что ночной кошмар, терзавший его, вернулся. Снова. Раптово думки побігли швидше і зовсім невідомою йму мовою. Точніше, дотепер невідомою. "Ну от," подумав він, "це вже не можна списувати на перевтому чи постійний стрес, мабуть, дао таки справді проти мене. Стоп. Яке ще Дао?! Заради всього святого, Адонай, помилуй мене." Спітнілими пальцями він намацав Зірку Давида, що висіла на шиї і щосили стиснув. "Доа, Дао, Дао, звідки це прийшло до мене. Від кого я чув про нього???!!!" Кілька хвилин він просидів не рухаючись, завмерши. Цей сон, сон, що примушував холодіти кров у його венах, сон, що примушував тіло трястися ніби від пропасниці, сон, який він ніколи не міг згадати повністю. Так, це все цей сон у якому дивак із відточеною катаною зустрічає його в їх лікарняному садку, торочить про шугіндо, дзен і про...про ДАО! Ось воно що! Тож все це.... Фух. Доктор Броверман облегченно вздохнул. Наверно, я и не просыпался вовсе. Чушь какая-то. Может и вправду послушать отца и попросить перевода в обычную психлечебницу. Сколько лет он еще выдержит: два, три? Может и ниодного.. Ну да ладно, скоро начинать обход, в коридорах уже слышны голоса санитаров. А еще внеплановая комиссия.. Все из-за этого Петра Николаевича Амосова. Все-таки он самый странный из всех больных, которых Броверману приходилось лечить. Воображает из себя истинного самурая, тьфу, сколько шумихи от него. Ну да хватит, в душ, - и на обход. Пока Яаков Абрамович Броверман принимал контрастный душ, в глубине его сознания кто-то еле слышно пошептывал: "Сьогодні, сьогодні це станеться напевно. Я знаю! Він дістане мене, пошматує мене на дрібки. Він не дасть мені спокою, не дасть ніколи, хоч вже й минуло кілька сот років. Ооооо, нехай проклята буде доля зрадника!" (КОРНЮХ)... Гріша отрішонно гриз ковпачок на шаріковой ручкє. Контрольна робота подходіла к завіршенію. Арфімєтіка і письмо давались йому нормально, а от ета гіографія - будь она неладна - не давалася нікак. Ну і ладно, зато в портфелі лежав білєт на самольот, ексклюзівна сінгапурская віза в поддєльном одєсском загранніку, две тисячі євро, носкі адідас, зубна щотка, пістолєт-зажигалка, кубік рубіка і творожна ватрушка із столовой. Услишав жужжаніє пейджера, Гріша мовчки встав, взяв портфель і випригнув в открите окно рядом з учілкой Лідієй Фьодоровною. Он приземлився на спеціальний матрас для каскадьоров і злізши з нього стрибнув на заднєє сіденіє жовтого мазератті. Мєнти були вже неподальоку, вой сірен і пєрєстрєлка - все було класическі. Гріша стріляв не целясь - йєво мастєрскоє владєніє оружиєм, пріобрєтьонноє в спецопераціях в Ліванє, не подводіло. Вдруг із одного окна мєнтовской машини висунувся мужик з базукай. Гріша схватіл портфель і пригнув у откриту двєрь - машина якраз проєзжала мост. Мазератті вибухнула як пятсот бочок з кєросіном, а Гріша уже сгрупіровался і нирнув у холодную рєчку под мостом. Тільки он оказався на поверхні, як побачив алігатора, пливущего к нєму. Вдруг мощнейший лазєр із облаков ударив в нєщасного ящера. "Ето поддєржка со спутніка, - пронєслось в Грішиной голові. Он обєссілєний виповз на бєрєг, рядом сидів рибак с собачкой, он подивився на Грішу. - Грігорій? - Так точно. - Дальнейші указанія вашей супєрсікрєтной опєраціі заникані в утєх кущах у целофановому пакєті із екомаркєта. Гріша попльолся в кущі і дістав пакєт, розмотавши єво он витащіл шкатулку. Открив її, а всередині була токо карта і якісь-то каардінати. - Нєєєєєєєєєт!!!,- закрічав Гріша, он мислєнно просіл єво спєцоттдел тєлєпортіровать його снова на урок гєографіі, но било уже позно. Тепер прийдется оставатся тут і помогать странє так, як ето возможно, ізнутрі. По Грішиному ліцу с глубокім роковим поглядом ідут тітри, в майже пустом залє кінотієатра тихое поскрииваніє крєсєл. Загораєтса пріглушений свєт, партійная редколєгія аплодіруєт с натянутимі дібільнимі ліцамі. Із курітєльной трубкі, прівєзьонной на заказ із сінгапура поднімаєтса єлє сіній дим. Слеза, пробігши по щєкє, сховалась в усах. Такого усєха нікто не ожидав (SAID)...
