приїзд у родне місто Суми яксігда пріятєн і дущєщіпатілєн. ета сторона ніапісуіма посєму простітє тяжкіє потугі.
цьо разу партізани привезлі в століцу запісі о жизні в урбані-вавілонії
місті граді Києві, шо славиться розпутством і обільним колічєством
адміністратівних зданій - звязок явний. і навіяні цим злободнєвним
ощутєнієм мислі вилилися у пумкали і бамцалки, шо їх доставили на базу
сікрєтну-прісєкрєтну. сквозь кущі обпісяні пролізли і давай слухать.
Буцик, по прозвіщу Буцифал, або просто консул іних ізмєрєній і
маг-факір-грібоєд почтіл присутністю, і якобично роділ історичну фразу.
Істон питався лялякать по мобілі, шо бистро прикратілось, ібо щіпаніє
за попу різко поніжає сірйозность і бажання йорнічать. остальні були
яксігда.
кромі традиційних лобизань і вьо прочіво в атмосфєру домішались чай з смародіни і восточні вонючі аромопалочкі.
всьо прошло добре, тіко як завжди швидко. сімєйна атмосхвера дала
пєрєрив мєжду пєріодамі актівново боя на нунчаках із буденністю. це
саме головне. може всі із цього ізвлєклі не так вже й багато, но зато
пріятниє ощущенія затьмарюют всьо то, шо ми привиклі рахувать на наших
прокурєних пальцах.
нєопісуїма руминская душа. і нєопісуємо то, шо в ній творітса. айда жизь!!!
